Мета полягає не лише в тому, щоб надати притулок незаконно вилученим осиротілим орангутанам, а й реабілітувати їх та, наскільки можливо, компенсувати втрату матерів. Кінцева мета — повернути дорослих осиротілих орангутанів у природне тропічне лісове середовище. Після їхнього повернення реабілітовані орангутани насолоджуються життям у свободі та безпеці в охоронюваному лісі і, водночас, виступають як вид-зонт, у середовищі якого багато інших диких тварин можуть жити вільно та безпечно. Захищаючи тропічний ліс, природне середовище орангутанів, ми також робимо внесок у захист клімату.

Орангутани Східного Калімантану потребують усієї можливої допомоги. Залишилося лише близько 50 000 борнейських орангутанів, що становить скорочення популяції на 80% з 1950 року. За той самий період приблизно три чверті лісів Борнео були перетворені для людської діяльності, переважно для промислового сільського господарства, такого як плантації пальмової олії, або для видобувної діяльності, наприклад, вугільних шахт. Це ставить орангутанів перед двома виборами: голодувати або красти їжу з плантацій. Через це фермери вважають їх злодіями чи шкідниками, яких треба вбити. Безпорадних осиротілих орангутанів відбирають у мертвих матерів, їх можуть продати або незаконно утримувати як домашніх улюбленців. Підтримуючи організацію Yayasan Jejak Pulang, ЧОТИРИ ЛАПИ допомагає цим молодим тваринам завдяки професійному догляду та індивідуальній реабілітації, щоб дати їм другий шанс повернутися туди, де їхнє справжнє місце — у тропічний ліс. Борнейські орангутани занесені до Червоної книги МСОП як вид, що знаходиться під критичною загрозою зникнення. Не слід забувати, наскільки орангутани схожі на людей, що робить їхнє виживання ще більш важливим для нас.

Цей проєкт стосується не лише порятунку окремих особин одного виду: у їхньому природному середовищі реінтродуковані орангутани можуть виступати як вид-зонт, який своєю присутністю забезпечує захист для інших видів, що знаходяться під загрозою зникнення, таких як носороги, сонячні ведмеді, довгоп’яті макаки та багато інших.

100-гектарна Лісова школа для орангутанів (ORANGUTAN FOREST SCHOOL) — це ліс, який охороняється та наданий Міністерством навколишнього середовища та лісового господарства Індонезії для використання як Лісова школа з метою реабілітації осиротілих орангутанів, конфіскованих індонезійською владою.

У Лісовій школі осиротілі орангутани проводять 24 години на добу серед видів, звуків і запахів лісу, маючи свободу пересування та можливість спати в лісі коли завгодно. Вони також навчаються навичкам, таким як пошук їжі та використання інструментів, від своїх людських доглядачів (або «сурогатних матерів»), які вони зазвичай отримали б від своєї природної матері у дикій природі. Засвоєння цих навичок є життєво важливим для їхнього виживання в природі після того, як вони повністю стануть незалежними від доглядачів. Програма включає лазіння, пошук їжі та будівництво гнізд. У цьому природному середовищі кожен осиротілий орангутан навчається у власному темпі під опікою надійних людських сурогатних матерів і разом із ровесниками свого виду.

Програму реабілітації осиротілих орангутанів здійснює команда «сурогатних матерів», ветеринарів та біологів. Процес реабілітації відповідає природному розвитку орангутанів і включає науково обґрунтовану навчальну програму.

Більшість конфіскованих орангутанів — це осиротілі малюки віком до п’яти років. У дитинстві вони надто малі, щоб жити самостійно, і потребують людських сурогатних матерів, які доглядають за ними та навчають необхідним навичкам, перш ніж вони зможуть самостійно забезпечувати себе в дикій природі.

Залежно від віку, психологічного стану та раніше набутого досвіду, осиротілі орангутани починають навчання в Лісовій школі на різних рівнях: дитячий садок, Лісова школа або Джунглева академія. Навчальні програми та материнський догляд адаптовані до потреб кожного окремого осиротілого орангутана.